Ця сторінка вичитана
VI. ГЛАВА.
Що дѣє ся на другу недѣлю у славно̂мъ селѣ Срѣбнаровѣ.
Другои недѣлѣ було народу у церквѣ набито а то такъ, що третя часть навѣть и помѣстити ся не мала де, не то що. А панъ-отець и промовили по службѣ божо̂й до громады:
— „Православни̂ христіяне! Видите, любими̂, якъ то мило та любо Богу молити ся и єму служити у купѣ разомъ? Не здає-жь ся вамъ, що Духъ святый надъ вами усѣма возносить ся и васъ на крылахъ своихъ до Отця небесного подвигає? Не лѣпше-жь такъ, якъ по корчмахъ валяти ся та діяволу служити? Бо корчма то є церковь діявола, де єму лишь служать и єго призывають. А той ворогъ людского роду до чого чоловѣка приведе? — до крайнои бѣдности, до довго̂въ, до жидо̂вскои неволѣ, до злодѣйства, убійства, криміналу, шибеницѣ, а що найго̂рше: до розпуки серця, душѣ, сумлѣня, а та розпука сто разъ го̂рша смерти и шибеницѣ, бо она є пекло на сѣй земли, она є отро̂й вѣчный нашои душѣ, она огонь незгасающій! — И чи-жь не мусить пяницю, чи раньше чи по̂знѣйше, а чимъ по̂знѣйше тымъ го̂рше, пекельная тая розпука обгорнути, коли