Исусомъ Христомъ, що зъ діяволомъ бороти ся будемо до остатнои нашои силы! — За мною, панове громада, кому ще душа и жѣнка и дѣти мили̂!“
Якъ разъ увалила цѣла громада у церковь святу. Панъ-отець узяли присягу во̂дъ цѣлои громады; а якъ громада присягала, то усѣ плакали, и панъ-отецъ навѣть заплакали якъ мала дитина, тай кажуть:
— Любими̂ дѣточки мои! Якъ мы тутъ зъ радости плачемо, такъ святи̂ ангелы плачуть теперь зъ радощѣвъ передъ Спасителемъ нашимъ Исусомъ сладчайшимъ, котрый, споглядаючи на насъ, благословить насъ десницею своєю! О любими̂ дѣточки Христови̂! вы не знаєте, яку утѣху, яку радо̂сть вы таткови нашому небесному завдали, а діяволу ко̂лько смутку та нужды! — О, стережѣть ся єго, сокотѣть, абы васъ зновь не по̂дъюдивъ, абы вы вашу нынѣшню святу присягу не зломили а во̂дтакъ ще грубше у пекло не попали, якъ мали передже уже у нёго потавати!
— „Ба не до̂жде того ворогъ божій и людскій!“ сказавъ Маланюкъ; — „таже мы претцѣ люде яки̂сь, не собаки, и душу маємо въ тѣлѣ, а не суху пару. Бога будемо благати, а Во̂нъ намъ допоможе;“
— „Амѣнь!“ благословили панъ-отець. Громада розо̂йшла ся, весела собѣ якъ на великдень, по̂йшла