Ця сторінка вичитана
освятили, не бо̂й-сь! Але жиды потямили, що „погано Тетяно!“ и они гай до Правдарюка. — „Ай-вей!“ кричать — „пане по̂йте, ратуйте, они насъ хочуть убити!“
— Де? у корчмѣ? пытає Правдарюкъ.
— „Нѣ, не въ корчмѣ, але по домахъ! Мы по̂шли до нихъ якъ до людей, съ честею, зъ горѣвкою, а они до насъ зъ вѣниками та зъ коромеслами нѣвроку довгими, якъ оттой журавель на вашо̂й кирници! — Прошу васъ, кажѣть имъ що! — ну!“
— Я имъ що маю казати, коли они право мають, пускати въ хату або не пускати. Але вамъ я скажу таке, що якъ по̂дете менѣ ще разъ коло хатъ зъ горѣвкою, то васъ дамь до арешту, се абы-сте знали!
— „Ей-вей, ей-вей!“ зарыдали жиды, — „а коли бо они намъ дуже страхъ богато грошѣ винно! Най намъ хоть грошѣ во̂ддадуть!…“
— Я людямъ самъ казавъ, абы вамъ грошей не во̂ддавали, ажь доки судъ на те не розсудить! каже во̂йтъ, — бо вы пянымъ людямъ не смѣєте грошѣ зычити анѣ векслѣ во̂дъ пяного брати. А коли хочете безъ суду обо̂йти ся, то спишѣть менѣ на паперѣ, ко̂лько хто въ васъ узявъ, такъ я уже смотрити буду, и тогди ажь скажу вамъ довгъ во̂д-