Ця сторінка вичитана
дати, якъ переконаю ся, що нѣякого шахрайства не було. Отъ такъ!
— „Герсти?“
— Не герштикайте вы богато, але руште домо̂вь, а то я вамъ заразъ покажу, якъ зъ начальникомъ въ селѣ обходити ся. Не гадайте, що я вамъ Павло Дзюбъ! — Жиды зо̂брали ся якъ огонь, тай повезли ся по корчмахъ собѣ.
Богато бы було тутъ вамъ що уповѣдати, якъ то жиды шукали собѣ усѣлякои напасти та ключки, то на Правдарюка, то на Василя, то на громаду, то нарештѣ на панъ-отця; якъ то они ѣхали до мѣста та подавали усѣляки̂ скарги та хто знає що, на тыхъ трёхъ; якъ то они писали до Львова та до Вѣдня, якъ нарештѣ и комісія выходила, та нѣякои провины не найшла, а жиды ще мусѣли комісійни̂ кошта платити; якъ потому прийшла для громады похвала во̂дъ ґуберніѣ, та и во̂дъ самого преосвященного митрополита зо̂ Львова и то на письмѣ; якъ подававъ Мошко Гулисъ Лаврикову Марцю за патынокъ, и якъ єго въ судѣ ще злаяли добре та казали, що лихо робила, що єго вѣникомъ по плечахъ хоть разъ не потягла. Але то все вы собѣ можете и сами̂ змѣркувати, якъ то було, а я вамъ ще лишь розповѣмъ, якъ собѣ наши̂ Срѣбнаро̂вски̂ фармазоны жили,