Цю сторінку схвалено
тыждень буде тому сѣмь лѣтъ, сѣмь мѣсяцѣвъ и сѣмь недѣль, якъ мы у фармазоны уписали ся?“
— „Та вже?“ кажуть усѣ дивуючи ся, — „а намъ здає ся, що тому лишь ро̂къ або найбо̂льше два.“
— „Бо такъ то мило часъ при роботѣ та тверезости минає!“ каже Василь. — „Я и самъ не думавъ, що речинець приходить, ажь тутъ и впало вчера письмо, абы мы тои и тои днины, тои и тои годины у ночи зо̂йшли ся такъ, якъ тогди першій разъ тутъ у мене. И наказує старшина остро и на сумлѣнє, абы кождый зъ насъ принѣсъ и увесь сво̂й готовый складаный гро̂шь, и ти̂ книжкя, що я кождому ще зъ разу поробивъ и заєдно провадивъ, и у котрыхъ списаный станъ цѣлого маєтку, тогдѣшнього и теперѣшнього, и зъ довгами и зо всѣмъ.“
— „Добре“, кажуть фармазоны, „мы прийдемо.“ Отже и зо̂йшли ся усѣ на сво̂й часъ, о по̂вночи, усе такъ, якъ то першій разъ було. Ажь тутъ и вдарило три разы, гейбы великимъ молотомъ у желѣзо; фармазоны перехрестили ся, и по̂шли усѣ у противну свѣтлицю, кождый зъ нихъ якъ найкрасше убраный, бо такъ Василь казавъ, и въ кождого книжка у рукахъ, а у пазусѣ жвавый вузолъ чогось, що такъ во̂ддуло ся, якъ якій добрый бохонець хлѣба. Оттакъ они уво̂йшли у ту свѣтлицю.