вывѣдатл, и я панъ-отцеви заразъ уповѣвъ, бо я и Правдарюкъ усе знали, намъ панъ-отецъ уповѣли, для того то и мы казали записати ся чортови.
— Ба, Господу Богу небесному! ажь скрикнувъ Притулякъ, — Господу Богу, не чортови! Чортъ най щезає во̂дъ насъ и во̂дъ васъ хрещеныхъ та держить ся тыхъ, що по корчмахъ ходять та єму на жидо̂вскихъ вексляхъ по̂дписують ся, а во̂дъ насъ єму засѣ! — Але скажѣть менѣ, прошу, на кого сей гро̂бъ и ся домовнна?
— „Се я вже вамъ скажу, панове фармазоны,“ промовивъ Василь, — „лишь прошу уважно послухати! — У сѣй домовинѣ спочиває уся Срѣбнаро̂вска, наша, руска и людска бѣда, а мы єѣ сеи ночи, задля празника нашого великого фармазонского, хочемо у сей гро̂бъ на вѣки вѣчни̂ поховати и запечатати, абы тамъ спочивала до страшного суду божого. — А кого кортить на ту нашу руску и людску бѣду ще у останне глянути, то най во̂дхилить вѣко и подивить ся.“
— Се вже я! крикнувъ хтось зъ за плечей, — я маю до того перше и передне право! я, Семко