лось, що ти усе ще не при собі… Справді, цілком ліпше виглядаєш. Парубяга! Ну, же, до діла! Ось зараз нагадаєш. Гляди-но сюди, любий хлопче.
Він став розвязувати звиток, котрим сам, як було по нім видно, незвичайно радувався.
— Се, брате, чи повіриш, у мене особливо на серці лежало. Бо, бачиш, треба-ж з тебе доконче чоловіка зробити. Приступаймо. Почнемо згори. Чи бачиш ти отсю шапчину? — почав він, винимаючи із звитка досить гарненьку, але заразом вельми звичайну і дешеву шапку. — Позволь-но примірити?
— Опісля, пізнійше, — промовив Раскольніков, відмахуючись роздразнено.
— Ні вже, братчику Родю, не протився, опісля пізно буде; та і я цілу ніч не засну, бо без міри, навздогад купував. Як раз добра! — скрикнув він торжественно, приміривши, — мов би втяв на тебе! Убір голови, се, брате, найважнійша річ, в костюмі, в своїм роді рекомендація. Толстяков, мій приятель, кождий раз мусить знимати своє накриття, як приходить куди небудь на прилюдне місце, де всі другі в капелюхах і шапках стоять. Всі думають, що він се з невільничих чувств, а він попросту тому, що свого пташачого гнізда соромиться: стидливий такий чоловік! Ну, дивіться, Настечко, ось вам два убрання голови: сей пальмерстон (він дістав з кута викривлений круглий капелюх Раскольнікова, котрий не знати чому назвав пальмерстоном), або отся ювилєрська забавочка? Вгадай но, Родечку, як думаєш, що заплатив? Настусенько? — звернувся від до неї, коли побачив, що Раскольніков мовчить.
— Десь певно двогривенника дав, — відповіла Настка.
— Двогривенника, дурна! — крикнув він обидившись. — Нині за двогривенника і тебе не купить, — вісім гривен! Та і се тому лиш, що переношений. Воно, правда, з умовою: сей зносиш, на другий рік новий даром дадуть, єй-Богу! Ну, добродію, приступім тепер до Злучених Американських Штатів, як отеє в ґімназії у нас називали. Упереджаю, — штанами горджуся! — і він розвинув перед Раскольніковом сірі, з легкої, літної шерстяної матерії штани. — Ні дірочки, ні плямочки, і вельми показьні, хотяй і переношені; така-ж і жилєтка, „одної барви, як мода вимагає. А що переношене, так се, по правді, і ліпше: мягче, ніжнійше… Бачиш, Родю;
