щоби зробити в світі карієру, вистарчає, по мойому, уважати завсігди пильненько на сезон; коли в січні шпараґів не зажадаєш, то кілька рублів в мошонці задержиш; так мається річ і при отсім купні. Тепер літний сезон, тому я і купував на літо, бо в осени сезон і без того більше теплої матерії вимагає, так прийдеться викидати… тим більше, що се все до сеї пори вже успіє само розлізтися, коли не від надмірної роскоші, то від внутрішних безпорядків. Ну! вгадай! що заплатив? — Два рублі двайцять пять копійок! І памятай, знову з тою самою вимінкою: отсі зносиш, на-нарік другі даром береш! У купця Федаєва инакше не торгують: раз заплатив і на ціле життя вистане, — бо другий раз і сам не пійдеш. А тепер приступаймо до черевиків, — які? Ну, правда, видно що переношені, але місяців на два вистануть, бо загранична робота і товар заграничний: секретар анґлійського посольства на тандиті спродав; всего шість день і носив, та грошей дуже було треба. Ціна оден рубель пятьдесять копійок. Дорого?
— Та може не під міру! — завважала Настка.
— Не під міру! А се що? — і він витягнув з кишені старий, скорчений, весь обліплений засохлим болотом, діравий черевик Раскольнікова. — Я з запасом ходив, мені і віднайшли після сего чудовища справдішню міру. Ціле отсе купно незвичайно щастилось. А щодо біля, то з господинею поклалися. Ось по перше три сорочки полотняні, та зате з модним верхом… Ну і так: вісім гривен шапка, два рублі двайцять пять остальне одіння, значить три рублі пять копійок; рубель пятьдесять черевики, тому що вже надто гарні, — значить чотири рублі пятьдесять пять копійок, та пять рублів усе білля, — гуртом сторгувались, — виходить рівно девять рублів пятьдесять пять копійок. Осталих сорок пять копійок мідними пятаками ось, добродію, будьте ласкаві взяти собі назад, — і таким чином, Родечку, ти тепер від голови до ніг виряджений, бо після моєї гадки твоє пальто не тільки ще може служити, але навіть виглядає ще аж надто благородно: ось що значить замовляти у Шармера! Що-ж дотикаєсь шкарпеток і инших дрібниць, лишаю тобі самому; грошей остається нам двайцять пять рубликів, а про Параню і заплату за кватиру не журися; я говорив: кредит необмежений. А тепер, брате, позволь тобі білля перемінити, бо слабість тепер відай в сорочці лиш і сидить…
