— Та нехай! — подумав він.
— Горівки прикажете, пане? — запитав послугач.
— Чаю подай. Та принеси ти мені ґазет, старих, ось так за пять днів зряду, а я тобі на горівку дам.
— Слухаю, пане. Осьде нинішні. І горівки прикажете також?
Старі ґазети і чай явились. Раскольніков усівся і став відшукувати: „Ізлєр — Ізлєр — Аптики — Аптики — Ізлєр — Бартоля — Массимо — Аптики — Ізлєр…[1] Фу, до чорта! а ось новинки: упала зі сходів — міщанин запився на смерть — пожар на Пісках — пожар на Петербурській — ще пожар на Петербурській — ще пожар на Петербурській — Ізлєр — Ізлєр — Ізлєр — Ізлєр — Массимо… А ось…“
Він відшукав наконець те, чого добивався і став читати: стрічки танцювали в його очах; він однакож дочитав цілу „новинку”, і жадно взявся вишукувати в слідуючих числах пізнійші добавки. Руки його дрожали, коли перебирав листки, від судорожної нетерплячки. Аж ось нараз підсів хтось до него, при його столі. Він глянув — Заметов, той самісенький Заметов і в тім самісенькім виді, з перстенями, з ланцюшками, з розділкою в чорнім, кучерявім і напомадованім волоссю, в модній жилетці і в трохи витертім сурдуті та несвіжім біллю. Він був веселий, по крайній мірі дуже весело і добродушно усміхався. Смагляве лице його трохи розгорілось від випитого шампанського!
— Як! ви тут? — почав він зі здивованням і таким тоном, мов би вік цілий був знакомий. — А мені вчера ще говорив Разумихін, що ви все ще не при памяти. Ось дивно! Аджеж я був у вас.
Раскольніков знав, що він присяде коло него. Він відложив ґазети і обернувся до Заметова. На його устах була усмішка, і якась нова роздразнена нетерпеливість малювалась в отсій усмішці.
— Се я знаю, що ви були, — відповів він, — чув се. Шкарпетки глядали… А знаєте, Разумихін в вас залюбився, каже, що ви з ним до Люізи Іванівни ходили, ось про котру ви старались тоді та моргали поручникови Пороху, а він таки не догадувався, памятаєте? Вже як би там не догадатись — діло ясне… а?
- ↑ Анонси. Щоб анонса доконче впала в око, повтаряють її по кілька разів в тім самім нумері, раз-по-раз, або на ріжних місцях. М. П.
