до сухіт склонні, і я се знаю і мене се болить. Або-ж я без серця? І чим більше пю, тим більше мене болить. Тим то і пю, що в питтю тім жалю і серця шукаю… Пю, бо подвійно страдати хочу!
І він, мов би в розпуці, склонив на стіл голову.
— Молодий чоловіче, — продовжав він, піднимаючи голову знов від стола. — В лиці вашім я читаю начеб якусь грижу. Коли увійшли, я зараз завважав її і тимто зараз і звернувся до вас. Бо, розповідаючи вам повість життя мого, не на глум себе виставляти хочу перед отсими дармоїдами, котрим і без того все знакоме, а чоловіка з серцем і образованого чоловіка глядаю. Знайте-ж, що жінка моя в благороднім ґубернськім дворянськім інституті виховувалась і при випуску з шалем[1] танцювала при ґубернаторі і при других достойниках, за що золотий медаль й похвальну грамоту одержала.
— Медаль… ну медаль той ми продали… вже давно… гм… похвальна грамота до сеї пори у неї в скрини лежить, ще колисьтут її господини показувала. І хотяй з господинею безнастанні звади, але бодай перед ким-небудь повеличатись захотілось і розповісти про щасливі колишні дні. І я їй за те не докоряю, не докоряю, бо се посліднє у неї і осталось в памяти, а друге все з вітром пішло! Так, так; дама горяча, горда і неподатлива. Долівку сама миє і на чорнім хлібі сидить, а неповажання для себе не допустить. Тому-то і п. Лебезятнікову грубість його не захотіла спустити і коли побив її за те пан Лебезятніков, то не стільки від кулаків, скільки від сорому і пересердя в постіль лягла.
— Вдовою вже взяв я її, з трома дітьми, одно менше від другого. Вийшла замуж за першого мужа, за офіцера піхотного, по любови і з ним втікла з родительського дому, Мужа любила непомірно, але пустився грати в карти, під суд попав, з тим і помер. Бив він її під кінець; а вона хоч і не спускала йому, про що мені докладно і по документам відомо, та по сей день згадує його з сльозами і мені ним докоряє і я рад, я рад, бо хоч в думках своїх бачить себе колисьто щасливою…
— І зісталась вона по його смерти з трома малолітними дітьми в уїзді далекім і звірськім, де і я тоді находився, і осталась в такій невихідній нужді, що я, хоч і богато бачив
- ↑ На лад балєтниць — солісток.
