ріжних пригод, то навіть і описати не в силі. Свояки же всі відцурались її. Та і горда була, надто горда… І тоді то, ласкавий добродію, тоді я, також вдовець і з дочкою чотирнайцятьлітною від першої жінки, руку свою предложив, бо не міг дивитися на таке терпіння. Можете судити із того, до якої степені її клопоти доходили, що вона, образована і добре вихована і знатного роду, за мене згодилася пійти! Та пішла! Плачучи і ридаючи і руки заломуючи — пішла! Бо нікуди було йти. Чи розумієте, чи розумієте ви, ласкавий добродію, що значить, коли вже нікуди більш йти? Ні. Сего ви ще не розумієте…
— І цілий рік я обовязок свій сповняв чесно і свято і не дотикався сего (він ткнув пальцем у фляшку), бо в мене є серце. Але і сим не міг догодити; а тут місце стратив, і також не з вини, а через зменшення числа чиновників і тоді діткнувся… Буде вже тому півтора року, як опинились ми наконець після ріжних переселень і незмірних клопотів в отсій пишній і украшеній многочисленними памятниками столиці. І тут я місце дістав… Дістав і знову стратив. Чи розумієте, добродію? Тут вже з власної вини стратив, бо моя вдача знов взяла верх…
— Проживаємо тепер кутом, у хазяйки Амалії Федорівни Ліппевексель, а чим жиємо і чим платимо, не знаю. Жиють там многі кромі нас… Содома, добродію, найстрашнійша… гм… так… А за той час доросла і донька моя, з першого подружа, і що ось витерпіла вона, донька моя, від мачохи своєї, підростаючи, про те я замовчую. Бо хоч Катерина Іванівна і переповнена великодушними чувствами, але дама горяча і роздразнена і руки не жалує… Так, пане! Ну, та нічого і згадувати про се! Виховання, як і представити собі можете, Зоня не одержала. Пробував я з нею перед чотирма роками переходити ґеоґрафію і всесвітну історію; але що я сам в відомостях сих був не тугий, та і відповідних до сего підручників Бог дав, бо деякі книжки, що остались… гм!… ну, їх вже тепер і нема, сих книжок, то тим і скінчилась вся наука. На Кирі перськім і станули.
— Опісля, вже дійшовши до зрілих літ, перечитала вона кілька повістей, та недавно ще, через посередництво добродія Лебезятнікова, одну книжку, Фізіольоґію Люіса — чи зволите знати, пане? — з великим заняттям перечитала,
