Сторінка:Федір Достоєвський. Вина і кара. (1927-28).djvu/309

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Він дошукався двірника і одержав від него недокладні вказівки, де жиє кравець Капернаумов. Віднайшовши в куті на подвірю вхід на вузкі і темні сходи, він вийшов наконець на другий поверх і вступив на ґалєрію, що обходила його від сторони подвіря. Якийсь час він дибав потемки і роздумуючи, де би міг бути вхід до Капернаумова, аж ось о три кроки від него отворились якісь двері, він чіпився їх машинально.

— Хто тут? — несміло запитав жіночий голос.

— Се я… до вас, — відповів Раскольніков і увійшов в маленьку передню кімнатку. Тут на продіравленім кріслі, в викривленім міднім підсвічнику стояла свічка.

— Се ви! Господи! — слабо скрикнула Зоня і стала як вкопана.

— Куди до вас? сюди?

І Раскольніков, стараючись не дивитись на неї, чим скорше перейшов в кімнату.

Через мінуту ввійшла зі свічкою і Зоня, поставила свічку і станула сама перед ним, зовсім потеряна, ціла в невиразимім зворушенню і видимо настрашена його несподіваним навіщенням. Нараз румянець кинувся в її бліде лице, і навіть сльози виступили в очах… Їй було і маркотно, і стидно, і солодко… Раскольніков живо відвернувся і сів на крісло, до стола. Душком встиг він обгорнути поглядом кімнату.

Се була велика кімната, але незвичайно низька, одинока, котру віднаймали Капернаумови, затворені двері до котрих находились в стіні з лівого боку. На противній стороні, в стіні з правого боку, були ще другі двері, завсігди заперті наглухо. Там же була друга, сусідня кватира, під иншим нумером. Зоні кімната подобала мов то на сарай, мала вид дуже неправильного чотирокутника, і се робило її вельми дивоглядною. Стіна з трома вікнами, що виходила на канал перерізувала кімнату якось скісно, від чого оден кут, дуже острий, утікав кудись в глубину, так що його при слабім освітленню навіть бачити не можна було добре; другий же кут був вже надто погано тупий.

В цілій отсій великій кімнаті майже зовсім не було меблів. В куті, направо, находилось ліжко; біля него, близше до дверий, крісло. При тій же стіні, де було ліжко, коло самих дверий в чужу кватиру, стояв простий тисовий стіл, покри-