ше острог вибере, ніж з такими чужоземцями, як мужики наші, жити буде. Однакож се все дурниця і побічна річ. Що таке: утече! Се формальність; а головне ось не те; не для того одного він не втече від мене, що нікуди втікати: він у мене психольоґічно не втече, хе-хе! Яке гарне слівце! Він по закону природи у мене не втече, хоч би навіть і було куди втікати. Чи бачили ви нетлю перед свічкою? Ну, так само він раз-враз буде, раз-враз буде коло мене як коло свічки крутитись; воля немила стане, стане задумуватись, запитуватись, сам себе навкруги запутає, як в сітях, затрівожить себе на смерть!… Мало того: сам мені яку-небудь математичну штучку в роді два рази двох приготовить, — тільки дав я йому як найдовший антракт… І раз-враз буде, раз-враз буде кругом мене крутитися, чим раз більше звужаючи та звужаючи луч, і — бебех! просто мені в рот і влетить, я його і проковтну, а се вже дуже приємне, хе-хе-хе! Ви не вірите?
Раскольніков не відповідав, він сидів блідий і неподвижний, заєдно з однаковою увагою вдивляючись в Порфіра.
— Лєкція знаменита! — подумав він, холодніючи. — Се навіть вже і не кітка з мишею, як вчера було. Та і не силу-ж він свою мені без потреби показує і… підповідає: він на те надто розумний… Тут ціль инша, тільки, яка? Ах, пусте, братчику, страшиш ти мене і хитриш! Нема у тебе доказів і не істнує вчерашній чоловік! А ти попросту з глумів вивести хочеш, роздразнити мене хочеш по можности чим боржій, та в такім стані і прицупнути, — тілько се даремне, не змудруєш, не змудруєш! Бо пощо-ж до такої степени мені підповідати?… На хорі нерви мої він мабуть числить!… Ні, брате, дарма, не змудруєш, хоч ти може дещо і приготовив… Ну, от і подивимось, що таке ти там приготовив.
І він зібрав всі свої сили, приготовляючись до страшної і незвісної катастрофи. Хвилями його перло кинутись і таки тут на місци задусити Порфіра. Він ще коли входив сюди, сеї злости своєї боявся. Він чув, що засохли його губи, серце калатає, піна запеклася на губах. Все-ж таки рішився він мовчати і не сказати ні словечка до часу. Він порозумів, що се найліпша тактика в його положенню, бо не тілько він не проговориться, але ще противно роздрочить мовчанням свого ворога, і бути-може той навіть йому проговориться. Чи се справді наступить чи ні, але він таки на се надіявся.
