Сторінка:Федір Достоєвський. Вина і кара. (1927-28).djvu/353

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

ву. Усмішку тую Петро Петрович завважав і про себе таки зараз поклав її молодому свойому другові на рахунок. Він вже богато успів покласти йому останніми часами на рахунок. Злість його подвоїлась, коли він відразу нагадав собі, що не треба було вчера розповідати про вчерашні результати Андрієви Семеновичеви. Се була друга вчерашня похибка, зроблена ним на горячо, від злишньої щирости, в роздразненню…

Після сего, цілий отсей поранок мов нарочно слідувала неприємність за неприємністю. Навіть в сенаті дожидала його якась неудача в справі, коло котрої він там заходився. Особливо же роздразнив його господар кватири, нанятої ним в виду скорої женитьби на довший час; сей господар якийсь розбогатівший німецький ремісник, нізащо не хотів пристати на нарушення що тільки заключеного контракту і жадав повного, означеного в контракті винагородження за передвчасне виповідження, мимо того, що Петро Петрович звертав йому кватиру, майже наново на свою кишеню відновлену. Так само і в складі меблів нізащо не хотіли звернути ні одного рубля з задатку за куплені, але ще не перевезені в кватиру річи.

— Не нароком же мені женитись для меблів! — скреготав зубами про себе Петро Петрович і рівночасно ще раз блисла в нім очайдушна надія: — Та хіба-ж в самім ділі усе те так безповоротно пропало і скінчилось? Або-ж не можна ще раз попробувати?

Думка про Дунечку ще раз підхліблюючо заскоботала його серце. З мукою переніс він сю мінуту і вже, розуміється, коли-б мож було таки зараз, самим тільки бажанням, умертвити Раскольнікова, то Петро Петрович не отягаючись вимовив би се бажання.

— Похибка була ще крім того і в тім, що я їм грошей зовсім не давав, — думав він, понуро вертаючись в комірку Лебезятнікова, — і звідки, до ката! взялось у мене таке жидівське скупство? Тут навіть і розуму не було! Я думав їм дати посмакувати біди і довести їх, щоб вони на мене як на Провидіння гляділи, а вони ось! Тьфу!… Ні, колиб я дав їм за весь сей час, прикладом, от хоч би тисячі півтори на віно, та на дарунки, на скриночки там ріжні, несесери, матерії, і на всю тую дрань з англійського маґазину, — так була би справа