В противнім же разі приневолений буду звернутись до средств вельми серіозних, тоді… нарікайте вже на саму себе.
В кімнаті мов би маком посіяв. Навіть плачучі діти затихли. Зоня стояла мертво-бліда, гляділа на Лужина і нічого не могла відповісти. Вона начеб ще і не розуміла. Минуло кілька секунд.
— Ну, пані, як же? — запитав Лужин, пильно вдивляючись в неї.
— Я не знаю… Я нічого не знаю… — слабим голосом промовила наконець Зоня.
— Ні? не знаєте? — запитав знову Лужин і ще кілька секунд помовчав. — Подумайте, мадемуазель, — почав він строго, тільки ще з повздержанням, — розважте, я пристаю дати вам ще хвилинку до намислу. Позвольте розважити: колиб я не був так переконаний, то вже, розуміється, при моїм досвіді, не поваживсяб я так просто вас обвинувачувати, бо за подібне пряме і голосне, але ложне або хоч би тільки обвинення через помилку, я, розуміється, сам відповідаю. Я се знаю, пані. Нині рано я розміняв для своїх потреб кілька пятипроцентових акцій, на суму номінально трох тисячів рублів. Рахунок з банку у мене в кишені. Прийшовши домів, я — свідок тому Андрій Семенович, — почав лічити гроші зараз і налічивши дві тисячі триста рублів, сховав їх в пулярес в побічну кишеню сурдута. На столі осталось около пятисот рублів кредитними білєтами, і межи ними три білєти по сто рублів кождий. В ту хвилю надійшли ви (на мій зазив) — і весь час у мене перебули відтак в незвичайнім зворушенню, так що аж тричі серед розмови вставали і спішили чогось виходити, хоч розмова наша ще не була скінчена. Андрій Семенович може все посвідчити. Сподіюсь, ви самі, мадемуазель, не відкажетесь потвердити і признати, що позвав я вас через Андрія Семеновича єдино длятого тільки, щоб розмовитись з вами про сирітське і безпомічне положення вашої неньки, Катерини Іванівни (до котрої я не міг прийти на поминки), і про те, якби хосенно було урядити в її користь що небудь в роді субскрипції, льотерії або тому подібного. Ви мені дякували і навіть прослезились (я розповідаю все так, як було, щоби по перше, нагадати вам, а по друге, показати вам, що з памяти моєї не загладилась ні найменша подробиця). Відтак я взяв зі стола десятирублевий кредитний білєт, і подав від свого імени для розпоря-
