рижі вже відбувались серіозні досвіди дотично можливости лічення божевільних посередництвом самого тільки льоґічного переконання? Оден-там професор, що помер недавно, поважний учений, був переконання, що так можна лічити. Основна його ідея, що окремого розстрою в орґанізмі у божевільних нема, а що божевільні є, так сказати, льоґічна помилка, помилка в судженню, неправильний погляд на річи. Він постепенно збивав хорого і, представте собі, доходив, говорять, до результатів! Але що притім послугувався він ще і зливанням водою, то результати сего лічення підпадають, очевидно, ще сумнівови… по крайній мірі так здається.
Раскольніков давно вже не слухав. Порівнявшись з своїм домом, він кивнув головою Лебезятнікову і завернув під ворота. Лебезятніков опамятався, оглянувся і побіг дальше.
Раскольніков війшов в свій закамарок і станув по середині його. „Чого він вернувся сюди?” Він оглянув отсі жовтаві, обшарпані обої, сей порох, своє леговиско… З надвору долітав якийсь різький, безпереривний стукіт; щось десь начеб вбивали, цвях може який… Він підійшов до вікна, піднявся на пальці і довго, з видом незвичайної уваги, розглядався по подвірю. Але подвіря було пусте і не було видно тих, що стукали. На ліво в офіцинах видно було місцями поотвирані вікна; на вікнах стояли вазонки з рідонькими ґераніями. За вікнами було вивішене білля… все те він знав напамять. Він відвернувся і сів на диван.
Ніколи, ніколи ще не чув він себе так страшно самітним.
Так, він відчув ще раз, що може бути дійсно зненавидить Зоню і іменно тепер, коли зробив її ще нещаслившою. „Пощо ходив він до неї просити її сліз? Пощо йому так треба затроювати її життя? О, підлість!”
— Я останусь сам! — промовив він нерішучо. — І не буде вона ходити в острог!
Мінут через пять він підняв голову і дивно усміхнувся. Се була дивна думка: „Може воно в каторзі таки справді ліпше”, — подумалось йому нараз.
Він не памятав, як довго він пересидів у себе з бючимись по його голові неясними думками. Аж втім двері відчинились і ввійшла Евдокія Романівна. Вона спершу пристанула і погляділа на него від порога, як недавно тому він на Зоню; відтак вже підійшла і сіла проти него на крісло,
