Сторінка:Федір Достоєвський. Вина і кара. (1927-28).djvu/42

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

для безпеченьства умовились з одним знакомим нам мужиком о підводу; а там ми з Дунечкою як найвигіднійше махнемо третьою клясою. Словом, бути може, я Тобі не двайцять пять, а таки напевно цілих трийцять рублів спроможусь вислати. Але доста; два аркуші цілі записала і місця вже більш не зостається; ціла наша історія; ну та і новин богато призбиралось!

„А тепер, солоденький мій Родю, стискаю Тебе до близького нашого побачення і благословляю тебе материнським благословенням моїм. Люби Дуню, свою сестру, Родю, люби так, як вона тебе любить, і знай, що вона тебе безгранично, більш себе самої любить. Вона ангел, а ти, Родечку, ти у нас все, вся надія наша і все упованіє. Був би тілько Ти щасливий і ми будемо щасливі. Чи молиш ся Ти Богу, Родечку, по давньому і чи віриш в добрість Творця і Іскупителя нашого? Боюся я в серці своїм, чи не навістило і Тебе нове, модне невірство? Коли так, то я за Тебе молюся. Згадай, милий, як ще дитиною, як ще за буття батька Твого, Ти лепетав молитви свої у мене на колінах і як ми всі тоді були щасливі! Пращай, або лучше до побачення! Обнимаю Тебе міцно-міцненько і цілую по тисяч разів.

„Твоя до гробу

Пульхерія Раскольнікова”.

Майже весь час як читав Раскольніков, від самого початку листу, лице його було мокре від сліз; але коли він скінчив, воно було бліде, викривлене судорогою, і нервова, лукава усмішка викривила його губи. Він приляг на свою тверду, вимняту подушку і думав, довго думав. Сильно билось його серце і сильно филювали його думки. Вкінци йому стало душно і тісно в отсім жовтім закамарку, похожім на шафу або на скриню. Очи і думки посили простору. Він вхопив капелюх і вийшов, сим разом вже не лякаючись стрітитися з ким-небудь на сходах; він про се забув.

Пустився він іти в напрямі Василівського острова через В....й проспект, начеб спішучись туди за ділом, але після свого звичаю йшов не видячи дороги, шептав про себе і навіть розмовляв вголос з собою, чим немало дивував прохожих. Многі думали, що він пяний.