Подвірє спустїло. Раби відпочивали. Супроти червоного сьвітла, що горіло на небі, всї прямовісні предмети давали чорні тїни. Антипа забачив навить соляні жупи за Мертвим морем. Але арабських шатрів уже не було видко, очевидно — вони забрали ся. Сходив місяць, і спокій спадав на серце тетрарха.
Фануіл стояв зігнувшись, притуливши бороду до грудей. Вкінцї він пояснив, що мав сказати.
Від початку сього місяця він слїдив небо перед зорею. В зенитї була ґрупа Персея: Аґалю ледво було видко, Альґоль сьвітив ся меньше нїж звичайно, Міра-Коеті зникла зовсїм. З того він віщував смерть якогось визначного чоловіка, такиж сеї ночи, в Махерузї.
Чию? Вітелїя стерегли занадто добре. Яоканана прецїнь не вбють…
Чи не мою? подумав тетрарх. Може Араби пішли тільки, щоб знову вернути ся? Проконсуль може відкрити його зносини з Партами. В окруженню сьвящеників були єрусалимські різуни, з ножами під плащами… Нїяких непевностей що до віщувань Фануіла Тетрарх не мав. Вкінцї йому прийшла гадка шукати поради у Іродїяди. Правда, він її ненавидїв, але вона потрапить його
