поступають так навіть старі, глибоко вкорінені династії, як прим. Габсбурґи в Угорщині (гл. їх коронаційні й генеральєькі однострої!). Та, видно, життє з його сучасними вимогами сильнійше від бувальщини, а практична потреба міцнійща від пошани традиції, хоч би ту пошану виконували навіть наймогутнійші династи.
Таким чином вплив бувальщини знайшов тільки обмежене приміненнє на полі війскового однострою. Правда, є виїмки, що на перший погляд збивають сей висновок. Ітак Англія, що дуже шанує свою традицію (і сій пошані богато завдячує), задержала старий шкотський однострій для гвардії: непропорціонально великі шапки, замість сподень — спідниці в кратки, нагі коліна й хвости — на переді. Також однострій турецького війська задержав богато зі своєї традиційної бувальщини.
Але се тільки позірні виїмки. Бо англійська гвардія виступає в своїх дивоглядних одностроях тільки про свято і позатим з тим одностроєм армія нїчого спільного не має. А знов Туреччина занадто відстала країна, щоб її військо тепер брати за взірець. Уже напр. Японія зовсім з'европеізувала свій військовий однострій, очевидно з практичних причин.
На тім полі Японія перевисшила своїх европейских учителів, чим доказала, що можна „перескочити“ цілі епохи минувшини й використати дос-
