малий, або зовсім усунений, бо всякі такі „висільця“ й побрязкачі разять.
Лишаєть ся ще порушити справу парадного накриття голови. До сього надавав ся-б найбільше шолом, скомбінований з мотивів із княжих часів. Як велично виглядають такі шоломи, можна бачити на пруськім війську, що маширує в своїх „пікельгавбах“ (хоч їх виконаннє не конче удатне). Чудово виконаний такий шолом у формі копули на соборі Мстислава в Володимирі Волинськім. Він вповні вдоволяє наші естетичи вимоги і притім вяже з традицією. На всіх накриттях голови приходив би державний герб України.
По накритю голови слід розглянути ковнір. Тут приходить комплекс зовсім нових, доси непорушених питань. Але пока згадаємо про них, треба застановити ся, чи комір взагалі повинен мати якісь знаки або прикраси і чи не ліпше булоб, оставити його зовсім чистим.
Коли-б комір остав чистим, тоді дальші відзнаки прийшли-б щойно на барчики, то є на місце, де у Москалів і Прусаків приходять паґони. З уваги на те, що перша відзнака (герб України) була-б приміщена на чолі шапки, була-б се за довга прогалина для люструючого ока. Можливо, що вона за довга тільки для ока Українця, котрий звик бачити прикраси якраз на комірі. Пригадую, що народні
