чений і патріотичний козак, уже йдучи до наступу, або бачучи, що попаде в полон, позбуваєть ся числа свого полку. Це легко Йому зробити, коли число його полку буде на паґоні, припнятім на ґузику, — а дуже трудно, або й неможливо, коли число його полку буде пришите на вилогах ковніра.
Тепер треба розглянути, які саме відзнаки повинні бути приняті на означенне військових степенів. Здаєть ся, що згодом в усіх арміях приняті будуть звіздки. Одначе тепер сі відзнаки що неустійнені і ніщо не стоїть нам на перешкоді в сій переходовій стадії творення української армії, пробувати шукати своєрідних відзнак. Уже навіть виринають в тім напрямі всілякі предложення з ріжними арґументаціями.
В тій повені всяких предложень, котра щойно починає прибувати, можемо наразі ствердити лиш те, як не повинні виглядати відзнаки. Отож вони не сміють лучити поняття військовости з иншими прикметами, які з військовістю не мають нічого спільного. Покажемо се на прикладах: колиб хто пр. сказав, що українське військо, як військо глибоко реліґійного й христіянського народа, повинно приняти за відзнаки хрест, причім на кождім кінчику хреста можнаб умістити гарну звіздку, — то се булаб очевидна нісенітниця, хоч правдою є, що український народ реліґійний і христіянський.
