звернути увагу на те, що такі вужиковато-гадючі відзнаки, які мають пр. польські леґіоністи, рішучо не відповідають українському естетичному смакови в приміненю до військових відзнак. Тут скорше надавали б ся лінії ломані під кутом 90°. Вони пригадують щось сильного, енерґічного, рішучого.[1]
Є ще предложення відзнак на рукавах. Арґументують їх народнім смаком (гл. ХХХІІ-гу картину в німецькім перекладі ґеоґрафії України Рудницького!). Проти таких відзнак годі в засаді що не будь піднести. Одно тільки треба ствердити: що тих відзнак не сміє бути за багато і що коли прийметь ся відзнаки ковнірові та паґонові, то зовсім злипші відзнаки рукавові — й наоборот. Оба роди відзнак можна приняти рівночасно тільки для окремих відділів, напр. відзнаки на рукавах приняти для відділів санітарних, зелізнодорожних, обозних (трекових) і т. п.
З порядку річий приходимо до козацького жупана. Се рівно як шаравари — стрій східний, а не український. Доси носять його Черкеси. Для паради він прекрасний ізза своїх збиранок і фалдів, котрі бавлять око відповідним укладом і богацтвом. Одначе для практичного ужитку війська він не надаєть ся — з тих самих причин, що й шаравари.
- ↑ Гл. інтересні проєкти Льва Лепкого.
