Коли вже доконче маємо виріжняти ся між европейськими військами своїм військовим одностроєм, то замість козацького жупана можна-6 завести відповідно змінену народню свитку (для піхоти). Се проєкт четаря Гаврилка.
На мою думку як раз приклонники народніх святощів повинні рішучо виступити проти заведення в українськім війську козацького строю, як практичного строю на буддень. Адже в той спосіб стягаєть ся той озарений традицією стрій в потреби буденщини і мимохіть поневіряєть ся його. Прошу собі тільки представити сотенного кашовара як він у своїй, зрештою дуже пожиточній, праці, виходить у замурзанім козацькім жупанї та облитих шараварах!… Мабуть ніде так влучно, як тут, не дадуть ся примінити слова великого поета: „Що невмирущо має жити в пісні, мусить загинути в життю“. Інакше викликує воно несмак і дивовижу.
Що иншого парадний однострій. Тут є місце і час на поворот до бувальщини й навіть до романтизму. Тут око й уява, образуваннє й настрій очікує чогось святочного, небуденного, чогось такого, чим одушевляєть ся дух нашого Тараса.
…„А ясновельможний на воронім коні блисне булавою — військо закипить“…
Але в практичнім життю во істину повинні справдити ся слова Шевченка, що „не покриють
