Україну червоні (чи сині) жупани…“ Бо се виглядало-б радше на якийсь величезний маскарад, невідомий в історії ніякого народу, крім хиба одної Польщі, до котрої оден з її кращих поетів кричить з болем у душі:
„Pawiem narodów jesteś і papugą.“ (Слова Словацького.)
Думаю, що ми не повинні собі заслужити на слушний закид, що стаємо попугаєм попугая — і то в тверезім та твердім 20-тім століттю, століттю практичности й економіки, століттю приноровления до тяжких вимог життя.
Те, що перші дивізії Української Народної Республики вже одягнені в козацькі жупани й шаравари, не уважаю ще знаком, що ми вступаємо на павино-попугаєву путь романтизму. Бо саме тепер переживає український нарід велике, найбільше торжество свого воскресення — й ті тисячі синіх жупанів, що покрили київські шляхи, дають вислів нашому небувалому зворушенню. Вони відповідають настроєви хвилі. Але сей настрій не повинен бути перетягнений, бо тоді скінчить ся несмаком.
Вкінці незвичайно важна річ для жовніра се плащ. Він повинен бути передовсім дуже міцний і заступати жовнірови також покривало в часі сну (чим улекшило б ся непотрібний тягар ізза двигання коців, ліжників і т. п.). Що до форми плаща то
