Цю сторінку схвалено
ней, їхали швидко в тумані куряви якийсь шпакуватий уже пан і молоденька пані. Пан, опершися лівою рукою на паличку з золотою головкою, правою показував у той бік, де стояв князівський палац.
Пані сиділа свобідно, вихиливши в той бік головку і сміючись голосно. Обоє тільки мигнули перед Іваном; повіз зараз скрутив у алею князівського парку й щез між деревами, але Іван відразу пізнав, що ті панство — то барон і Ніна.
— Я так і думав, що їй ненадовго стане любови до Едвіна, коли не буде що їсти. Але щоб вона добровільно пішла до барона, цьому не повірю, — подумав Іван, ідучи вслід за ними.
114
