рівні сумі всіх претенсій давніших вірителів. Сума виносила круглого півмільйона.
Потім почалося читання довжезного витягу табулярного, де поданий був докладний опис дібр Довгорукого й оцінена їх вартість.
Хоч і як знищені й занедбані були ті добра, то все таки вартість їх була ще втроє більша від суми довгу.
— Іменем одинокого вірителя барона Ґловінського подаю яснеосвіченому князеві Довгорукому руку до згоди, — сказав голосно екзекутор судовий, звертаючися до візка з князем.
— Пан барон готов відступити від ліцитації, коли князь Довгорукий зречеться всякої дальшої претенсії до своїх дібр. За те барон готов дати йому почесне удержання до смерти.
— Іменем немічного, спараліжованого, але здорового на умі князя Довгорукого, — озвався в відповідь на те ясний, дзвінкий голос із-за возика, — заявляю, що князь таких умов не приймає і обстає при ліцитації.
Слова ті викликали на всіх зібраних вражіння мало що менше від удару грому з ясного неба. Барон так багато наговорив усім про прихильність до нього князя, про його страх перед ліцитацією, про певність згоди з його боку, що рішення князя — обставати при ліцитації, було для всіх несподіване. Барон аж підскочив на місці, почувши ті слова, але зараз же всміхнув-
117
