ся з погордою: окинувши оком усіх зібраних, він побачив, що серед них нема нікого, хто міг би йому бути небезпечний при ліцитації.
Ще сильніше вражіння викликали ті слова на Ніну. Вона в голосі їх пізнала відразу Івана, якого досі за батьковим возиком зовсім не запримічала. Вона відразу поміркувала, що тут буде щось незвичайне, але що й для якої мети — не знала. Вся вона почала труситися. Чула від часу до часу, що на ній спочивав погляд Іванових очей, але сама не сміла й зирнути на нього, і тільки з глухою тривогою дожидала кожного нового слова, яке роздасться серед загальної тиші з Іванових уст, так якби дожидала на свої плечі болючого удару.
— Коли так, — голосив далі екзекутор, — то про згоду не може й бути далі мови. А затим виставляється на публичну продаж уся вище описана движима й недвижима маєтність вельможного князя Довгорукого, вартости „шацункової“⁴¹) півтора мільйона за суму викликання 600.000, на заспокоєння претенсій барона Ґловінського в сумі 500.000, як також коштів поступовання судового й інших. Сума викликання 600.000. Хто дасть більше?
— Я дам 600.000, — сказав голосно барон і озирнувся довкола як тріюмфатор.
— Я дам 700.000, — роздався нараз голос Івана за князевим возиком.
118
