Цю сторінку схвалено
що він їсть, але це ні на що не придалося. В часі обіду, полуденку й вечері Іван щезав десь, мов камінь у воду. Не потребуємо й додавати, що Івана годував його перстень. Коли тільки хотів їсти, — а хотів він їсти зразу дуже часто, бо досі за ввесь вік мав час випоститися, — сідав денебудь і шептав:
— Хочу, щоб мене ніхто не бачив.
І зараз робився невидимий, а рівночасно на його розказ воскресали перед ним найліпші присмаки, які тільки могла видумати його бідна, хлопська фантазія: пироги з сиром, маком, з капустою, ковбаси, печені кури, горілка з медом, медяники, хліб пшеничний. Їв Іван, аж за вухами тріщало. А тепер, вийшовши від панотця, одне тільки мав на думці:
— Віднині буду завжди пити вино.
45
