не міг надивуватися справності й тактові свого нового візника.
В найближчім місті казав йому справити пишну ліврею, в якій Іван виглядав, мов відроджений. З незграбного, отяжілого сільського парубчиська перемінився в хвацького, вродливого молодця, на якого так і задивлювалися люди, коли галопом перебігав містові вулиці.
Та князь недовго забавляв у місті, що було осередком його ключа і де в нього був свій палац. Він вибирався заграницю, де перебувала його жінка з дочкою. А що в тих часах не було ще залізниць, то четверня, візник і лакеї становили необхідну приналежність усякої панської подорожі. Особливо добрий візник був половиною поводження в дорозі, то й князь мав усяку причину чути себе вдоволеним із того, що найшов такого візника, як Іван.
Тимчасом Іван розкошувався своїм новим становищем. Вступив він на кізли княжого повоза, мов удільний князь на свою столицю, вповні почуваючи свою вартість, і вже в хлопській веретянці¹⁰) здобув собі повагу й пошану в лакеїв. Ще більше заімпонували тим лакейським душам його справність в обходженні з кіньми, його гордовита вдача, склонність до мовчанки й задуми і його незвичайна врода, що ніби цвіт весною, так і розвивалася перед їх очима. У своїм товаришуванні з лакеями вмів
48
