На злочини їх підмовляє, —
На се знайшли ся свідки тут.
Бо й справдї Жид зумів зловити
Кількох з громади за язик:
Він штучками, як з давна звик,
Заставив пяних говорити,
І видобув усе від них,
Що говорив комісар! Втих
На хвилю гомін, шум і крик
В селї; ми панщину робити
Ходили смирно, все ждучи,
Що то з усього того буде.
Аж раз — вже пізно у ночи
Ураз збентежили ся люде:
По тихій вулицї сїльській
Промчали криті панські сани
Із урядовими дзвінками
І в двір заїхали. Як стій
Пішли розмови поміж нами:
„Хто се, за чим?” Аж рано крем
Ми взнали: з гостий із сусїдства
Сам староста з комісарем
Прибули у село для слїдства.
От почали тягнуть людий,
І ми пізнали незабаром
Що староста у двір не даром
Заїхав, а враз з ним худий
Новий комісар. Подїлили
