Плєнїпотентів обібрали.
Щоб до староства вмить ішли.
Такий то ми Новий рік мали!
Уже відправи не було.
Замість утїхи всї ридали,
А к вечеру цїле село
Сходилось до попа до хати
Старого пастиря прощати,
Остатнїй раз поцїлувати
Холодні руки. Він тепер
Ще ледво дихав, згасли очи,
А як згустїла пітьма ночи,
Він супокійно, тихо вмер.
Та те, чого так пан бояв ся,
Таки не вмерло з ним ураз;
Противно, аж тепер у нас
Із паном танець розпочав ся.
Лиш що ми скаргу подали
На пана до староства, — чуєм,
Вже й панські скарги дві пішли:
Одна на нас, що ми бунтуєм,
Що сокирами хтїли вбить
Слуг панських, з димом двір пустить,
А друга скарга до ґубернї,
Що пан комісар бурить люд,
Що вісти розпуска химерні
Про хлопськії права, що скверні
Промови людям промовляє,
