Вони між себе так роботу,
Що староста мов на охоту
В дворі із паном день у день
Балює, бавить ся, полює,
Комісар же, глухий як пень
На людські кривди і терпіня,
Не знав нї права, нї сумлїня,
Не сердив ся, не лютував,
Лише з незрушеним спокоєм
Холоднокровно слїдство тяг,
І тим тупим спокоєм своїм
На свідків наводив він страх.
Питав помалу і розважно
І слухав відповідь уважно,
Та запитами так підходив,
Що неосвічених людий
До признань і до слїз доводив.
Його й прозвали „Чорт худий”.
Се слїдство вів він по мистецськи,
Все списуючи по нїмецьки,
Лиш те, що злого і лихого
Про себе й инших люди знали,
А не нотуючи нїчого,
Що проти пана зізнавали.
Нема що мовить, очорнили
Ті протоколи нас кругом:
Як ми присяги забажали,
При церкві слугам загрожали
