А ми стояли, мов мертвії,
І нї чичирк. Всї ті подїї
Нам відняли. Що нам робить?
Бороть ся з паном ми не в силах,
В ґубернїю хиба на крилах
Жалоба наша долетить,
А з паном староста держить.
Нам лиш лишає ся мовчати,
А нї, то поле й дім кидати
І світ за очи утїкати.
А пан, в повнї щоб довершить
Свою побіду, обернув ся
До нас і гордо огризнув ся:
„Ви бачили, яка моя
За бунт заплата? Чей на далї
Всї будете докладно знали,
Як скоботати вмію я.
Жалїйте ся, хто хоче більше,
А я потрафлю ще й сильнїйше
Полоскотать. Кому своя
Не мила шкіра — най трібує!
„І ще одно: ваш пан комісар
Вам набрехав, що швидко цїсар,
Чи хто — вам панщину дарує.
Що там комісарю за те
Припаде, се ще ви вздрите, —
А я кажу виразно вам:
Не вірте, хто вам се голосить,
