В тюрмі! О Боже, Боже мій,
Тяжкий на нас впав допуст твій!”
Тут хлипанє зглушило мову.
По хвили відізвалась знову:
„Що-ж маю дїяти тепер?
До Львова їхати, чи до Відня,
Чи унизитись як послїдня,
І тому, що його запер,
Комісарю до ніг упасти?
Чи справедливости, чи ласки
Просити? Радьте ви менї!”
Ми похитали головами,
А далї війт говорить: „Нї,
Вельможна панї! Не за вами
Тут правда, бо зневажив пан
Комісаря. Тепер комісар
Старший в окрузї! Був я сам
При тім, як старосту до Львова
Покликали. То й раджу вам:
Далеко проживає цїсар
І в Львів не близькая дорога,
А в канцеляріях вони
Почнуть по свойому спішити.
То може пан наш і зогнити
Не виглянувши із тюрми.
Нї, я би иншу вибрав часть:
Збирайтесь зараз у дорогу,
Поїде нас кількох із вами,
