Просїть слїзми, а ми словами, —
То чень без письм, без просьб, без всього
Комісар пана вам віддасть”.
Аж врадувалась бідна панї.
„Спасибі вам, мої кохані!
Не дай Бог вам такого зла!
Я вам нїколи не забуду!…
Я вам до гробу вдячна буду
За ваші добрії дїла!”…
XX.
По своїй келії тюремній
Тїсній, брудній, вохкій і темній
Пан ледво дишучи ходив.
І гнїв і жаль його дусив.
Вікно кратоване високо,
Немов підслїпувате око
Глядїло скоса у тюрму,
І рай зборонений, прекрасний —
Світ білий, сонця розблиск ясний
І лазуровий звід йому
Являло, мучило й дразнило,
Гадючим мов жалом жалидо…
І сам серед чотирох стїн
Ходив, мов звір у клїтцї бив ся,
То кляв, то Богови молив ся,
То всею груддю кашляв він.
