За ним чотири гайдуки.
Комісар к ньому обернув ся,
І їдовито усміхнув ся…
Той сміх Мигуцького немов
І не чекаючи, що скаже
Ножем у серце заколов.
Комісар, він рванувсь ураз,
Комісаря за грудь потряс
І крикнув: „Кровопійце! Враже!
Чи ще із тебе не досить?
Чи ще ти моїх мук не сит?
Коли не сит, так доконай же
Мене від разу!”
„Гвальт! Ратуйте!”
Комісар крикнув, в зад подав ся.
Тут пана гайдуки спіймали.
Він висапавсь і — засміяв ся.
„Го, го, Herr Sclachziz, не шартуйте,
От ви які! Ану там, чуйте,
Пан керкермайстер, Bank heraus!”
Мигуцький зблїд. „Се що значить ся?
Я-ж шляхтич!… Ти би смів?… Я… я…,”
„О, прошу, прошу не шурить ся!
Тепер в нас констітуція!
І проти права й проти пука
Всї рівні. Хльопцї, legt ihn platt!
