Чи зрушила запекле серце
Мужицька добрість, що їй перше
Через насилє не взнавав?…
Оттут моя кінчить ся повість.
Що далї сталось — в двох словах
Скінчу. За пізно в пана совість
Порушилась. Грижа й тюрма
Його здоровлє підточила,
Так що заледво на ногах
Міг удержати ся. Рішила
Лїкарська рада, що нема
Ратунку, лиш в італьськім краю,
Під теплим небом. Що робить, —
Вже-ж треба їхать, скоро рають!
Та вдіки гроший учинить?
Го, го, а від чого-ж є Жид
Услужний? Мошко наш не спить!
Як лиш учув, що панству гроші
Потрібні — духом прилетїв…
(А як недавні нехороші
Часи були, то не являв ся,
Але з злодїями змовляв ся
І крадене в дворі добро
Скуповував у двораків),
От той то Юда підлизав ся,
Підсунув гроші і — перо,
А пан і сам не спамятав ся,
Як контракт з Жидом підписав.
