І згадуйте, що сеї хвилї
Я з досвіду вам подаю
В сам час, коли неправда люта
Найвисше голову здійма,
В сам час, коли народнї пута
Найдужше тиснуть і закута
Народня мисль мовчить нїма,
Довкола найтемнїйша тьма,
Надїї й просвітку нема, —
В той час як раз ви не теряйте
Надїї й твердо теє знайте,
Що в груз розсиплеть ся тюрма,
Неправдї й злу не потурайте,
В зневірі рук не покладайте,
І увільняйте ся з ярма.
IV.
Був пан Мигуцький, пан богатий,
Хоч на однім селї сидїв.
З якого роду був — не знати,
Та що хлопів тиснути вмів,
Що дер данини безпощадно,
Днї панщини числив прикладно,
Хвилинки не подарував,
Що був богач, громада гола,
То славили пани довкола,
Що добре господарював.
