Все зроблено і лїс не туть.
Щоб панщини не дарувати,
Він каже, було лїд орати,
А то хлопи в хатах заснуть.
І те сказав, про хлопа дбав він,
Як дбав про коний і волів;
В зимі три вози дров давав він,
Щоб хлоп продроглі кости грів;
Весною хлїбом спомагав він,
Щоб лїтом з голоду не млїв.
Любив, коли був хлоп здоровий,
Прудкий до працї і розмови,
До танцїв, сміхів і пісень;
Та не любив хлопів богатих
Та мовчазливих і завзятих,
А на письменних був огень.
„Хлоп щоб умів орать, косити
І в танцї дївкою носити,
Та „Вірую” і „Отче наш”.
Письма не треба хлопу знати;
Як хлоп почне книжки читати,
Хто буде пану свинї пас?”
І хоч то нїби наставав він
На те, щоб хлоп порядок знав,
Та все таки горівку гнав він
І кожду гінку роздїляв
На кождий нумер у селї:
