ські жарти” містила ся на ст. 293—391. Рівночасно з появою сеї збірки вийшла поема „Панські жарти” окремою книжечкою як відбитка з сеї збірки, без змін у текстї. Се окреме виданє, якого друковав ся досить великий, як на ті часи, наклад, розпродано, здаєть ся, вже давно, коли натомість більша збірка не розпродана ще й доси.
Основою мойого поетичного оповіданя був факт досить незвичайний у історії панщини в Галичинї, записаний галицько-руським поетом Николаєм Устіяновичем в увазї до його повісти „Месть Верховинця”, написаної 1894 р., де було сказано, що в давнїйших роках (у перших роках XIX в.) властитель гірського села Ялинковате в стрийськім окрузї ра-
ся сказати, що від Шевченка не має красшої поезії в лїтературі руській. Під смирним написом „Оповіданє” криє ся тут епічна поема першорядної краси і першорядної цїни. Поет нїби оповідає подїю одного села, але се подїя з житя цїлого народа; його село, се лиш спеціфікований тип цїлого народа мало-руського його терпіня й гуманність, се риси не одного села, а цїлого народу”.
