Понамерзали в одну мить.
Ідуть купками, громадками,
Та тихо так, не гомонять,
Немов збирають ся думками
Щось дуже важне підпринять.
Воно й не диво: адже ж нинї
Сам Новий рік, присяги день!
І наче вояк, що в огень
Іде, так кождий нинї чує,
Що та присяга їм зготує
Чимало лиха, що повинні
Чимало вражих сил зломить,
Чимало горя перенести
І панських кар і Жида мести,
Щоб наміри свої сповнить.
Та всї рішили будь що будь
Все витерпіть і грудь о грудь
Іти і голови зложить,
Щоб лиш свободу заслужить!
Гай, гай, була то гарна хвиля!
Як нинї тямлю ще її.
Розбуджена громадська сила
Під гнетом дужшала зносила
Всї перепони і гасила
Незгоди й розбрати свої.
Досить було одної згадки
Про можність волї, щоб збудить
Народнїй дух. І всяк в ту мить
