розглядати всі обставини, серед яких текло Германове життя. Той, так сказати, критичний поворот, не надійшов разом, не став ніколи дотепер надто сильний, — але все таки багато вражень, яких Герман уперед не добачував, тепер підпадали йому під очі, будили його увагу, каламутили потрохи супокій і, падучи поволі, незначно, час-від-часу, мов краплі холодної води на розігріте тіло, разили його глибоко, лютили і перероблювали цілу його вдачу, ввесь світогляд.
Окрім дивної натури сина, що перша звернула на себе його увагу, він швидко покмітив, що і його жінка у своїм роді не менше цікаве і сумне явище, і коли темпераменту сина не можна було назвати інакше, як хоробливим, — то і вона не була зовсім нормально розвинута. Оженившися з нею, Герман відразу кинувся до своїх справ, з головою потонув у них і не бачив, як жива, бесідлива і сяк-так привітна дівчина, з котрою він оженився, перероджувалась, перемінялася поволі в зовсім іншу, не подібну до першої. Вона зовсім не була освічена, а доки ще незабезпечене становище Германа наганяло їй страх про будучу долю і заставляло до якоїнебудь роботи, — доти й до людей була подібна. Але швидко маєтковий стан Германа поліпшився, — йому нічого було боятися за будучий хліб, — сам не знаючи, як і коли, він став жити вигідніше, в порядній, хорошо мебльованій хаті, став держати слуг, коні, далі закупив у Дрогобичі кілька камениць на власність, — і тут життя його жінки пішло зовсім іншою дорогою. Всяке зайняття, всяку роботу вона покинула, — стала їсти смачно і багато, немов хотячи винагородити собі давніші часи недостатку. Строї займали її якийсь час, і вона видавала на них немало грошей. Але чим дальше в літа, тим більше вона товстіла і лінивіла. Цілими днями вона сидить, бувало, в м'якім вигіднім фотелі під вікном та дивиться на ринок. Її лиця стали повні і віддуті, — очі, колись чорні, блискучі й привабливі, тепер утратили блиск і стали немов олив'яні, голос понизився, згрубів, а рухи стали тяжкі й неповоротливі. Людська жива подоба замітно тонула в надмірі м'яса і товстости. Пані Ґольдкремер на всякого, хто її бачив, робила прикре, аж гидке враження.
Безмежне лінивство, фізичне і духове, зродило в неї також упертість, властиву ідіотам, котрим годі подумати про щонебудь, — значить, годі й рішитися на якунебудь зміну, на якийнебудь живіший крок. Вона так боялася всякого руху, всякої зміни довкола себе! Вона й синові своєму передала оте ідіотичне лінивство і оту тупість, тільки що Ґот-
