Сторінка:Франко І. Boa Constrictor (Краків, 1943).djvu/68

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

він кинувся до сина, щоб зав'язати його рану, але Ґотліб почав битися об підлогу, кидатися і кричати, щоб батько не дотулювався до нього.

— Пусти мене, най здохну! Не хочу твоєї помочі!

Надбігла служниця, збуджена гамором, і остовпіла з переляку.

— Чого стоїш, — крикнув на неї Герман, — ходи помогти мені зв'язати цього шаленого, бо далі вся кров з нього стече!

По довгім пручанні Ґотлібові зв'язали хустками руки і ноги, відтак обмили, перев'язали його рану і поклали втомленого, охриплого, ледве живого на ліжко. Він ще хвилину кричав, але, ослаблий до краю, заснув швидко, мов дерево.

Служниця пішла, дрижачи зі страху і здивування; вона не знала, що все це значить, що сталося з Германом і його сином.

А Герман лишився сам у своїм кабінеті.

V.

Все, що сталося після страшної хвилини Германового пробудження, тривало так коротко, минуло так нагло, було таке незвичайне, несподіване, неприродне, що він довгу хвилину стояв серед кабінету, важко дишучи, без руху, без ясної думки. Він силувався пригадати і роз'яснити собі все, що сталося з ним за тих кілька хвилин, але ясність і спогади приходили так поволі, що довгий час, видячи його, як він стояв, можна було думати, що це камінна статтиця, а не живий чоловік.

Поволі-поволі Германові прояснювалася ціла подія — ставала перед ним у цілій страшній, голій правді.

— „Мій син перший бажає моєї смерти. Ненавидить мене люто, завзято, як найгіршого ворога! Защо? Чи на те ж я працював увесь вік, мучився, ссав, дер, щоб тепер не бути безпечним свого життя навіть перед власного дитиною? А моє щастя, яким я так славився, де воно? Коли в житті я зазнав його? Хіба тоді, як ще малим хлопчиною їздив на онучкарськім візку! Боже! Боже! За що Ти покарав мене багатством? За що, за які гріхи затруїв Ти мою кров гарячою жадобою грошей? Чим я заслужив на те? Хіба з мене не міг бути добрий чоловік? Міг, я це чую нині, але Ти, Ти пхнув мене на оту прокляту дорогу. Ти вказував мені на ній образи щастя, — фальшиві образи! Ти ошукав мене! Ти несправедливий! Я проклинаю Тебе! Най на Тебе спаде вина нинішньої