переловити. Богато зібралося до Львова, поведуть на соймі річ про повстання і коронним гетьманам не остане нічого більше як вислати військо на здавлення народнього бунту. Знов попливуть річки крови. Не пощадять ні старого ні малого. Войовницька вдача Абазина рвалася до боїв, що вимагали напруження усіх сил. З брав ватагу на основі приповідних листів короля Івана III., але вже давно враз із другими полковниками а особливо під впливом Палія почав ставити до війни инші вимоги. Йому вже не все одно було чи воювати проти Татарів чи проти Поляків хоч оба ці вороги нападали на Україну. Татаре нападали для здобичі а Поляки накидували населенню ярмо панщини та віри. Від Татар можна було зброєю оборонитися. Проти Поляків треба було підносити свідомість народа, ріжниці. У цім на думку Абазина лежала ріжниця. Він уже був годен погодитися із Татарами що зруйнували йому домівку та вирізали сімю, щоб разом із ними відбити грізніщого ворога — Польщу. Відновлення Козаччини перестало бути мрією — але полковники на нараді в Хвастові хотіли посунути границі геть на захід поза ріку Случ та Галичину. Покищо особливо важним видавалося загосподаровання занятих областей. Треба
