— 4 —
дячки починає обридати та жебрацька, еклєктична юшка, що даєть ся в унїверзитетах під назвою фільозофії.
Через те менї здаєть ся на часї зробити короткий і звязний виклад наших відносин до геґелївської фільозофіі, — нашої первісної звяэи, і рівночасно нашого розбрата з нею.
Теж я вважав, що за нами лишає гоноровий обовязок цїлковитого признаня того впливу, що мав на нас Фаєрбах, більш, як який иньший фільозоф після-геґелївської епохи, в наш період запальних поривів. Через се я радо згодив ся на запросини редакциї „Neue Zeit“ написати критичний розгляд книжки Штаркого про Фаербаха. Моя праця з'явила ся в ч. 4 та 5. згаданої часописи за р. 1886, а тепер виходить окремою відбиткою, що я її переглянув.
Перед відданєм до друку сих рядків, я знайшов і прочитав старий рукопис років 1845/6. Віддїл про Фаєрбаха в ньому не скінчений. Готова частина уявляє з себе виклад материялїстичного розуміня істориї, що показує, як тодї були ще неповні наші історично-економічні відомости. А що в ньому не було критики науки Фаєрбаха, — він непридатний до моєї мети. Зате в однім старім зшитку Маркса я знайшов 11 тез про Фаєрбаха, які подаю дальше. Се не більш, як замітки, що їх треба було далї розробити, зовсїм непризначені до друку. Але вони мають значінє, як первісний документ, що містить в собі ґенїяльний зародок нового сьвітогляду.
Лондон, 21. Лютого 1888.
Фрідріх Енґельс.
