Сторінка:Хмара-вістун (Megha-dûta). Старо-індійська елегія Калідаси (1928).djvu/25

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 18 —


10.[1]

Напевне знайдеш, попомандрувавши, жінку твого брата:
Вона жива, все лічить решту днів до терміну заслання.
Як квітоньку, закохане жіноче серце поживляє
Стебло надії і в розлуці від загибели рятує.

11.[2]

Почувши ледве грім приємний твій, що мусить усю землю
Родючою зробить, її грибами вкривши, як серпанком,
Супроводять фламінґи, прагнучи до озера Манаси,
Тебе, годуючись листками лотосів, аж до Кайласи.

12.[3]

Ти попрощайся з любим другом, обійми високу гору
Священу, де по взбіччях видно слід ноги святої Рами.
Що року, коли сходишся ти з нею, знову зустрічає
Слізми гарячими, немов висловлює своє кохання.

  1. Якша називає себе самого братом Хмари-вістуна. У драмі другого славетного драматурга, що його в Індії шанують не менш ніж Калідасу, Бхавабхуті (VII—VIII стор. н. е.) „Малаті й Мадхава“, дія IX, є сцена й вірші, що наявно імітують цю стансу. Герой драми Мадхава, в розлуці з своєю коханою Малаті, звертається теж до Хмари й вживав того же самого розміру „mandâkrânta“.


    Тебе, як приятеля, блискавка не обіймає, друже.
    Тобі лелеки звиклої прихильности не виявляють?
    І тихий східний вітер лагідний тебе не посвіжає?
    І не красить тебе веселка — Індри лук (ст. 1,15),
    що всюди сяє?
    Коли, мандруючи на волі,ти мою кохану стрінеш,
    Втіш зразу, потім сповісти її про Мадхави пригоди.
    І хай ця вість не підрізав їй стебло надії:
    Воно й тепер життя прекрасноокої тримав ледве.

  2. Святе озеро Манаса (тепер Манасоровар) лежить по-за північним збоччям Гімалаїв; там мають своє джерело річки Сетледж і Брахмапутра. Це озеро, а також гора Кайласа (пор. 1,58) біля нього, надзвичайно святі індусам. Цю місцевість докладно дослідив, описав і відобразив Свен Хедін. Transhimalaya, Entdeckungen und Abenteuer in Tibet В. II, s 90 — 130 (Leipzig 1909). Лотос, як відомо, найулюбленіша квітка в індійській поезії. Для назви його в сила синонімів; зокрема відріжняють лотоси денні та нічні, потім білі, блакитні, рожеві. Див. R. Schmidt. Beitrâge zur Flora Sanscritica Z. D. M. G. 1913. III.
  3. Раґхуід с. T. Рама. Хмара покропить дощем гору, а краплі роси будуть її слізми.