10.[1] Напевне знайдеш, попомандрувавши, жінку твого брата: 11.[2] Почувши ледве грім приємний твій, що мусить усю землю 12.[3] Ти попрощайся з любим другом, обійми високу гору |
- ↑ Якша називає себе самого братом Хмари-вістуна. У драмі другого славетного драматурга, що його в Індії шанують не менш ніж Калідасу, Бхавабхуті (VII—VIII стор. н. е.) „Малаті й Мадхава“, дія IX, є сцена й вірші, що наявно імітують цю стансу. Герой драми Мадхава, в розлуці з своєю коханою Малаті, звертається теж до Хмари й вживав того же самого розміру „mandâkrânta“.
Тебе, як приятеля, блискавка не обіймає, друже.
Тобі лелеки звиклої прихильности не виявляють?
І тихий східний вітер лагідний тебе не посвіжає?
І не красить тебе веселка — Індри лук (ст. 1,15),
що всюди сяє?
Коли, мандруючи на волі,ти мою кохану стрінеш,
Втіш зразу, потім сповісти її про Мадхави пригоди.
І хай ця вість не підрізав їй стебло надії:
Воно й тепер життя прекрасноокої тримав ледве.
- ↑ Святе озеро Манаса (тепер Манасоровар) лежить по-за північним збоччям Гімалаїв; там мають своє джерело річки Сетледж і Брахмапутра. Це озеро, а також гора Кайласа (пор. 1,58) біля нього, надзвичайно святі індусам. Цю місцевість докладно дослідив, описав і відобразив Свен Хедін. Transhimalaya, Entdeckungen und Abenteuer in Tibet В. II, s 90 — 130 (Leipzig 1909). Лотос, як відомо, найулюбленіша квітка в індійській поезії. Для назви його в сила синонімів; зокрема відріжняють лотоси денні та нічні, потім білі, блакитні, рожеві. Див. R. Schmidt. Beitrâge zur Flora Sanscritica Z. D. M. G. 1913. III.
- ↑ Раґхуід с. T. Рама. Хмара покропить дощем гору, а краплі роси будуть її слізми.