Сторінка:Хмара-вістун (Megha-dûta). Старо-індійська елегія Калідаси (1928).djvu/27

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 20 —


16.[1]

— „Від тебе урожай залежить“, — так, очима в тебе вп’явшись,
Селянки говоритимуть, не вміючи бровами грати.
Злетівши раптом на ріллю пашущу, свіжу Мала, потім
На захід ще помандрувавши, легко знов лети на північ.

17.[2]

Якщо пожежу загасиш у лісі, зараз Амракута
Тебе здороженого високо підійме головою.
І незначний не відмовляє помочи тим, що раніше
Йому допомогли. А чи забуде друга цей високий?

18.

Узбіччями, що вкриті світлими від стиглих овочів гаями
Блискучих манґо, ось на шпиль немов коса чорнява сходить.
Тоді гора появить для богів видовище чудове:
Земля розкрила груди, темно посеред, навколо світло.

19.

Де дикунів жінки сховались в чагарях, там перебувши,
Позбувшися води, легенький знову подорож продовжуй.
Ось Рева: на підніжжі Віндхьї — гір розбилась по камінні,
Як мереж, що на чолі у слона малюють різнобарвну.

20.[3]

Проливши дощ, нап'єшся знову свіжої водиці з річки:
Вона пахтить слонами і кущами, що її вкривають.
Коли ти повний, друже, викрасти тебе не зможе вітер:
Порожній завжди неважкий буває, повнота — важлива.

  1. Мала — мабуть сучасне Мальда, на північ від Раттанпура в провінції Чатісґарх або в горах Мекал. Ця місцевість здавна була славетною через свою плодючість і прозивалася „житницею Індії“. Murray’s Handbook for travelers. 5, edition, p. 85.
  2. Манґо (дерево, квіти і соковиті фрукти золотистого кольору), по санскритські — amra, звідки Amra-Kuta—Манґова верховина, тепер Амаркантак на східному збоччі Віндхійського кряжа, де починаються річки Нармада або! Рева (тепер Нербудда, що вливається в камбейську затоку) і Шона, притока Ґанґи.
  3. Джамбу (Eugenia glomerata), чагар з чорними овочами, що за ним Індія одержала одну з тубільських назв: Джамбу-двіпа. Піт, що струмиться по висках слонам під час тічкі і складає своїми струмками чудернацькі мережі, вважався за дуже запашний.