Сторінка:Хмара-вістун (Megha-dûta). Старо-індійська елегія Калідаси (1928).djvu/28

— 21 —

21.^[1]

Побачивши квітки кадамба на стеблах зелено-жовті,
На березі покуштувавши молодих бростків з банану,
Почувши пахощів землі після пожежі лісової,
Тобі покажуть сарни шлях, а ти омиєш їх струмками.

21а.

На чатака-пташок зирнувши, що жадібно дощ ковтають,
Перелічивши ту велику ключу, що лелеки склали,
За грім твій шануватимуть тебе наблизившися Сіддхи,
Коли жінки їм милі кинуться в обійми з переляку.

22.^[2]

Передбачаю, друже, поспішаєш до моєї любки,
Але загаєшся на запашних верховинах численних!
Тебе зустрінуть павичі, ніби сльозами, білоокі.
Хіба після таких вітань ти зможеш швидко їх покинуть?

23.^[3]

Де білі круг ланів тини, що вкриті кетака-квітками,
По деревах, навколо хат, пташки собі будують гнізда,
Гаї, від стиглих джамбу-овочів вже чорні, там зустрінеш.
В Дашарня лебеді на кілька днів залишитись повинні.

24.

Поміж усіх країн славетної столиці їх Відіші
Коли долинеш, зразу нагороду, як коханець, знайдеш.
На березі, гримнувши злегка, ти нап’єшся поцілунком
З Ветраваті, що хвилями, немов бровами жінка, грає.

1. Кадамба-ніпа (Nauclea orientalis) (nop. II, 2. Кадалі) Musa sapientum — банан.
2. Павич завжди почуває жагу; коли він вітає наближення дощу радісним криком, то очі йому стають вохкими від сліз.
3. Дашярна — тепер пров. Бунделькхунд; столиця їх Бідішя (тепер Бхільса), де провадиться дія драми Калідаси „Малавіка й Аґнімітра“. Ветравати (тепер Бетуа) притока Джумни.