Немов коса вузька, струмком тонким біжить змарніла річка
І потемніла через листя, що з дерев зів’явши впало:
Вона нагадує, щасливий, за розлуку нещасливу.
Тепер подбай про те, щоб втратила вона цю худорлявість.
В Аванті, де діди селянські про Удаяну співають,
Прямуй до гарної великої Уджаїні - столиці.
Не вистачило щастя для богів: вони зійшли на землю,
І тут їм уготований куток, частина раю.
Там вітер з Шіпри, запашний від лотосів, що розквітають,
У — досвіта розносить він закоханих фламінґів співи,
Втишає він жінок, що роздратовані через кохання,
Ніби коханець, що жартуючи продовжує розваги.
Там, по базарах силу перлів, діямантів і смарагдів
Зелених, як трава, коралів цілі дерева червоні
Побачивши, згадаєш: не залишилось, мабуть, нічого
В морських глибинах—скарбів більш нема, сама вода зістала
- ↑ Вірна дружина в розлуці з чоловіком мусить не піклуватися за свій зовнішній вигляд і заплітає волосся в одну косу, що її може розплести тільки сам чоловік, коли повернеться; пор. II. 28, 29, на що маємо тут ніби „попереджуючий“ натяк.
- ↑ Легендарний цар Удаяка, володар народу Ватса (столиця його була Каушамбі на північ він Аллахабада) викрав принцесу Васавадатту, дочку царя Прадьоти-Чандамахасени, володаря Уджаїні. Легенда за їх пригоди дала багацько матеріялу поетам і зокрема основну рямку для „індійського Декамерона“, збірника „Катхасаріт-саґара“ кашмірського письменника Сомадеви (XI стор. н. е.). У драмі попередника Калідаси Бхаси (диб. примітку на ст. 7 вступної статті) під назвою „Сон Васавадатти“ (Svapna-Vasavadattâ) 2) виображено дальший епізод і одруження Удаяни з другою „головною жінкою“ Падмаваті, принцесою Магадхійською. Є французький переклад цієї драми: (Le théâtre indien avant Kalidasa par A. Baston, avec une preface de S. Levy. Paris. 1914).
- ↑ Шипра, теж притока Чамбала, тече повз Уджаїні.
