Перетворившись потім на квітчасту хмарку, ти оббризкай
Житло постійне Сканди квітами пахучими вод Ґанґи.
На захист сонмів Індри там свій жар палкий, як сонце, кинув
В вогневу пащу бог великий, що на чолі носить місяць.
Примусиш громом, що між гір лунає гучно, друга Сканди
Стрибати павича. Йому осяє очі місяць з чола
У Шіви; а коли з хвоста перо блискуче він ізронить,
Його на вухо біля лотоса положить мати-Ґаурі.
Лети, вклонившись богу, що родився в очереті, далі,
Бо Сіддхів пари з вінами, краплин жахаючись, уникнуть.
Ушанувати річку, славу Рантідеви, зупинися
Там, де колись офірував він сили сил дочок Сурабхі.
Щоб зачерпнути воду ти, як Крішна, темний нахилися.
Широка річка за вузьку здається, як здалека глянуть.
Разом тоді боги видовище чудеснеє побачать:
Ніби намисто з перлів, а рубін великий посередку.
- ↑ Перетворення хмар на квітки, що падають з неба на голови богамгероям, популярне вірування індусів. Індійський бог війни Сканда (він же Карттікейя, Кумара), син Шіви, народився без матери: Шіва кинув у вогонь свій „жар“ (semen geminale) пор. Deussen. Geschichte der Philosophie, s. 263); той передав його водам Ґанґи, звідки 6 німф Кріттика (с.-т. сузірря Плеяд) вийняли „новородженного в очереті“ бога й виховали його за сина. Сканду, що його храм находився біля Деваґірі, відображали з 6 головами, 12 очима й руками; він тримає лук і їде верхи на павичі, свойому улюбленому. Богиня Ґаурі прихильна до нього, як рідна мати.
- ↑ Чарманваті (тепер Чамбал), притока Ямуни (Джумни). Рантідева, мітичний цар Дашяпура (тепер Дхольпур), 6-й з династії Бхаратідів, несказано багатий, офірував стільки корів, аж кров, що збігла з їх шкір (санкристське ч а рм а н), утворила річку Чарманваті (с.-т. шкіряна). Сурабхі „божественна“ корова (пор. І, 33) вважається за прабабку всіх корів.
